Берег чекання

Гуркотять состави почуттів…

Може, сподіватися зухвало,

Вірити і ждати — поготів.

Та не вірить я не маю змоги,

Обіймає сумніви огонь,

І червоним ліхтарем тривоги

Зупиняю поїзда твого.

І стою на березі чекання:

Що ти мені з гуркоту кричиш?

Станеш ти біля мого благання

Чи до інших станцій просвистиш?

27.X.1962

Джерело: В.Симоненко. У твоєму імені живу. “Веселка“, К., 1994.