Всі публікації щодо:
Симоненко Василь

Брама

Дикими, незнаними речами

Марить брама у тривожнім сні,

Де сторожа брязкає ключами

І скриплять ворота затісні.

Привиди з кривавими мечами

У накидках чорних, ніби ніч,

Граються безформними м’ячами —

Головами, знесеними з пліч.

Кров стіка під флегматичні мури,

Зойки захололі на губах —

Сотні літ наруга і тортури

Мертвих повертають у гробах.

І не бачить місто в ніч похмуру,

Як сторожа (вже не при мечах)

Нову жертву кидає під мури

З тряпкою брудною на очах.

16.02.1956