МОВА - МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ

МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ

МОВА - МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ

Ми з правіку народжені бути,

І в собі відкривати світи.

Та примножувать серцем здобуте,

Та святині свої берегти.

Промовляти – одвічне жадання,

Наче бачити чисту блакить…

Кожен голос – то наше дихання,

Кожним звуком

нам серце болить.

Наче злагоди, прагнем обнови

Од своїх первобутніх основ.

Через пісню вертаєм до мови,

А від мови – до пісні знов.

Щоб душею відчути боління

Незагойних чорнобильських ран…

Тож якої землі

ми коріння?

І якого народу наш храм?

Залишаем у спадок нащадкам

Колискової зоряний цвіт.

І відроджуєм наче спочатку

Слова отчого заповіт.

А від нього – і мова родинна –

Розповита, розкута життям.

А від мови – сильніша людина,

Що себе називає ім'ям.

То в задумі притихла, мов пуща,

То розбурхана, наче гроза,

Мова – суща і невмируща,

Мова – материна сльоза.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.