МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ

ЖИВОТВОРЕННЯ - МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ

Все було на роду:

Скуштував і біду,

І сваволю гірку -

Як велось на віку.

Пломеніли вуста

І німіли щораз:

Ще на гірші літа

Рвійно кидало нас.

Не корилась душа,

Снивши сум самоти.

Не торкнулась іржа

До її чистоти.

Виживала в нужді

На воді, лободі.

І сьогодні вона -

Вся до дна - глибина.

В цій - і гнів, і любов,

І світання зірниць,

І розкрилля обнов,

І щедрівка для птиць.

Всім жадана вона,

Паче вогник з пітьми.

Мов співуча струна.

Що звучить між людьми.

З неї - поклик повстань,

Животвору вогонь,

І спокута ридань,

І ласкавість долонь.

З неї - титла моя.

Кожне слово мос...

Знов стрімка течія

В серпе хвилями б'є.