Всі публікації щодо:
Сокол Ігор

Зорепади мчать крізь століття

Ігор СОКОЛ та Веле ШТИЛВЕЛД – наукові оглядачі

Якщо заглянути через найбільш популярні пошукові сервери в глибини Інтернет, то при слові ЗОРЕПАД на вас обрушаться... “зірки“, тому що відповідно до народної традиції – зорепад здавна пов'язують з “виконанням мрій“... “З неба скотилася інша зоря вам – на погони“, – співав великий поет-пісняр Володимир Семенович Висоцький...

У грудні 2000 р. американське місто Сан-Марино запрошувало на виставку “Зорепад: 1000 років мистецтва і науки астрономії“. Під такою назвою тут проходила цікава експозиція. Увазі глядачів пропонувалося понад 120 раритетних ілюстрованих книг і манускриптів з Хантингтоновського зібрання, включаючи праці таких найбільших діячів, як Птолемея, Галілея, Коперника, Ньютона, Кеплера, Хаббла, Ейнштейна й інших легендарних учених. Крім цього, на виставці були представлені унікальні експонати, спеціально зібрані науковими й історичними закладами США. У тому числі місячний камінь, доставлений з поверхні Місяця одним з місяцеходів НАСА. Каліфорнійський інститут технології передав організаторам виставки заворожливі фотографії “глибинного космосу“ і нашої галактики. Відвідувачі експозиції також змогли ознайомитися з історією астрономії за допомогою унікальних комп'ютерних “станцій“.

Дійсно, і в наші дні зорепади є помітним явищем.

У ніч з 18 на 19 листопада 2002 р. у Європі пройшов зорепад, якого не було більше 200 років. З цим метеорним потоком Земля зустрічається щорічно, але цього разу він був надзвичайно могутнім. Леоніди – це курний хвіст комети Темпель-Туттля, що рухається по складній орбіті навколо Сонця з періодом обертання приблизно 33 роки, але щорічно зачіпає своїм хвостом Землю в середині листопада.

За даними астрономів НАСА, на цей раз Європа побачила те, чого не бачила з 1767 року, – увесь цей час головними глядачами небесного видовища були азіати і північноамериканці. А далі європейцям прийдеться посумувати без нього до 2098, а то й до 2131 року. Пік метеорного шторму прийшовся на 4 годину за Гринвічем – 6 ранку в Києві. У цей час над Землею пролітало приблизно тисяча метеорів на годину – іншими словами, по 16 штук за хвилину. Тим, хто знаходився удалині від міст, дісталося лише по кілька сотень “падаючих зірок“ на годину: їм, на відміну від городян, не перешкодило яскраве електричне світло.

Звичайно, не в такому величезному масштабі, у нашому українському небі подібні явища спостерігаються щорічно в серпні місяці.

Насамперед, мова тут іде про метеори. Вони з'являються тому, що в земну атмосферу з величезною швидкістю влітають дрібні тверді крупинки, що важать частки грама. Вони рухаються з величезною швидкістю, що доходить до 73 км/сек, тобто в багато разів більше, ніж швидкість кулі і снаряда. Влітаючи в атмосферу з такою швидкістю, метеорна частка зустрічає надзвичайно сильний опір повітря. Тому вона швидко нагрівається до дуже високої температури, скипає і випаровується, перетворюючись на розпечений газ, що швидко розсіюється в повітрі. Найчастіше метеори спостерігаються в шарі атмосфери на висоті від 80 до 120 км.

Буває, що метеорний потік виявляється особливо рясним, тоді й спостерігається дійсний “зоряний дощ“, що доходить до щільності, коли “у небі висить, догоряє зірка – нікуди падати“, як співав великий бард.

Між іншим, такий зоряний дощ спостерігався по всій Європі в ніч з 9 на 10 жовтня 1933 року. У радянському Ленінграді його спостерігали близько 23.00 на протязі півтори години. Цілі юрби людей зупинялися на вулицях, милуючись цим чудовим “небесним феєрверком“.

16 серпня 2003 р.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.