Всі публікації щодо:
Сосюра Володимир

Марія

Зеленіють жита, і любов одцвіта,

і волошки у полі синіють.

Од дихання мого тихий мак обліта,

ніби ім’я печальне — Марія...

Ми з тобою одні. Ми у полі одні.

Ти стоїш перед мене, як вечір.

Я дивлюсь на заплакані очі твої,

на покірно похилені плечі...

В небі хмарки біжать... може, буде гроза?

Зацвіли блискавиці над гаєм...

Я не можу сказать, я боюсь розказать,

що тебе я уже покидаю...

Що я можу?.. скажи... Мої дні, мов хрести.

Я не мав і нічого не маю.

Ти стоїш і мовчиш... тільки вітер тремтить,

на плечі твоїм шаль підіймає...

Зеленіють жита, і любов одцвіта,

і волошки у полі синіють.

Од дихання мого тихий мак обліта,

ніби ім’я печальне — Марія...