Всі публікації щодо:
Сосюра Володимир

Два Володьки (уривок)

...Вісім весен і зим,

Вісім осен і літ,

то тривога, то гніт,

люті чорної дим

налітали круками на мене,

рвали образів листя зелене,

потрясали кістки

ці безумні круки,

і за те, що з собою на герці

я виснажував марно всі сили

не первий,

рвали нерви

і жили

і серце...

Скільки раз я хотів

за нестриманий гнів,

і за дум чорні лебеді й круки, -

взявши мавзера темного в руки,

(щоб надворі летіли сніжинки,

коли небо сліпе і рябе),

і поставить себе

до

стін-

ки.

Довго, довго я був із собою в бою

Обсипалось і знов зеленіло в гаю,

пролітали хвилини, як роки...

Рвали душу мою

два Володьки в бою,

і обидва, як я, кароокі,

і в обох ще незнаний, невиданий хист,

рвали душу мою

комунар

і

націоліст.