Всі публікації щодо:
Сосюра Володимир

І все, куди не йду, холодні трави сняться

І все, куди не йду, холодні трави сняться,

де дерева шумлять і плачуть за Дінцем,

де вулиці п’янить солодкий дух акацій,

востаннє за вікном заплакане лице...

І сняться все мені далекі темні очі,

що в’януть і мовчать в осінній далині...

А щоки, як колись, вітри мені лоскочуть,

і запах чебрецю несуть вони мені...

Ну, як тепер живе Горошиха-вдовиця,

де Федька — син її, застрелений вночі?..

А ми ж не раз із ним ходили по кислиці,

де шарудів бур’ян і плакали сичі...

Ожина за Дінцем... О любий Холоденко,

далекий брате мій, зарубаний в бою...

Не схиле вже тепер твоя нещасна ненька

на зрубане плече голівоньку свою...

І все, куди не йду, холодні трави сняться,

до дерева шумлять і плачуть за Дінцем,

де вулиці п’янить солодкий дух акацій,

востаннє за вікном заплакане лице...

1922