ВАСИЛЬ СТУС

ВЕСНЯНИЙ ВЕЧІР. МОЛОДІ ТУМАНИ - ВАСИЛЬ СТУС

Весняний вечір. Молоді тумани.

Неон проспектів. Туга ліхтарів.

— Я так тебе любила, мій коханий.

— Пробач мене — я так тебе любив.

І срібляться озерами долини,

шовковий шепт пригашених калюж,

мені ти все життя, немов дружина,

мені ти все життя, неначе муж.

— А пам'ятаєш? — Добре пам'ятаю.

— А не забув? Чи не забув? — О, ні.

— Здається, знову в молодість вертаю,

все наче увижається вві сні.

І першу зустріч? Першу і останню.

— А я лиш першу. Ніби й не було

минулих років нашому коханню,

не вір, що за водою все спливло.

— Не треба, люба. Знаю, що не треба.

Хай давні душі б'ються на ножах.

А єдиніться — предковічне небо

вам спільний шлях покаже по зірках.