Всі публікації щодо:
Свідзинський Володимир

І цей листочок

І цей листочок,

Як я, – єдиний:

Не був ніколи

І знов не прийде,

Дитя і плеканець

Одної весни.

І цей листочок,

Як я, уп’ється

Любов’ю неба,

Землі красою;

І він пізнає

Таємну волю

І в творчім пориві

Розкриє серце

Яскравим цвітом.

Та осінь повіє

Холодом зорнім,

Блиском зловісним,

І він поникне,

І рідна гілка

Віддасть покірно

Свою дитину

Землі байдужій.

Листочку ярній.

Чи ти щасливий?

Нічим,

нічим я

Не більший від тебе.

З книги “Вересень“ (1927)