Всі публікації щодо:
Свідзинський Володимир

Душа поета

Шукає чуда в звуках, у світлі,

В старому гаю, на квітчастій болоні.

Мріє з’єднати небо і землю,

Як дві ласкаві долоні.

Іноді багне голубити світ,

Як голівку малого хлопчика,

Радіє на мох боліт,

На ряди придорожніх стовпчиків.

А часом не вірить і в добрість літа,

Тремтить від холодного слова,

І шукає змії укритої

В вінках зірниць вечорових.

І в кінці, як на осінь осельня,

Завивається в листя, що в’яне,

І мріє про інші оселі

І про радощі невгасанні.

1934