Всі публікації щодо:
Свідзинський Володимир

Нерозвійно нагусла над мокрим вікном

Нерозвійно нагусла над мокрим вікном

Осліплених днів каламуть.

Речі спокійно живуть,

Не зринають гіркі слова,

І сіріє печаль моя,

Як під льодом трава.

Заростає дзеркало пилом,

Пам’ять ніжної – забуттям.

Нехай речі спокійно живуть

Під глухою корою мовчання.

Ні вечірня зоря, ані рання,

Ні з далеких, ні з близьких доріг

На мій забутий поріг

Милого голосу не приведуть.

1932



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.