Всі публікації щодо:
Свідзинський Володимир

Кощаво гримлять трамваї

Кощаво гримлять трамваї,

Ніби падають з висоти,

Огнів – як листя у гаї,

Свічниками горять мости.

Я хвилююсь, ніяк не звикну

До ніжної темряви, до весни.

По садах золотіють вікна,

Як під папороттю світуни.

І я сам ходжу, мов у лісі,

Ніде не жданий, нічий.

У глибокім вікні, при завісі,

Тінь виноградних очей.

Чи зустріну тебе, не знаю.

І не відаю навіть, хто ти.

Як Іван-царевич, шукаю

Нерозлюбленої красоти.

1932