Всі публікації щодо:
Свідзинський Володимир

Роздумно, важко ступали коні

Роздумно, важко ступали коні.

Ти лежала високо й спокійно,

Сама непорушна, ти всіх вела.

Суворі люди ішли за тобою,

І діти також тебе проводжали.

Праворуч текло вечірнє сонце,

Ліворуч липи сяяли цвітом.

До звуків музики, тяжких, як залізо,

Свій легкий голос іволга приєднала,

І мої сльози падали на дорогу.

І так прийшли ми в дивне посілля,

Дивне посілля, де жодного дому.

Ніде не видно високих вікон,

А тільки віти шумлять і віють.

Музика змовкла. Завмерло світло.

Тебе піднесли, тебе опустили,

І я цілував твою тиху руку...

Коли перестав мигтіти заступ,

На горбик поклали вінок із клена,

А в узголів’я вінок сосновий.

Зітхнуло сонце. Повіяв подих

Тиші великої.

13.VIII. 1933



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.