ОЛЕНА ТЕЛІГА

ЛІТО - ОЛЕНА ТЕЛІГА

Топчуть ноги радісно і струнко

Сонні трави на вузькій межі.

В день такий віддатись поцілункам!

В день такий цілим надхненням жить!

П'яним сонцем тіло налилося,

Тане й гнеться в ньому, мов свіча,—

І тремтить схвильоване колосся,

Прихилившись до мого плеча.

В сотах мозку золотом прозорим

Мед думок розтоплених лежить,

А душа вклоняється просторам

І землі за світлу радість — жить!

І за те, що стільки уст палило

І тягло мене вогнем спокус,

І за те, що замінить не сила —

Ні на що — твоїх єдиних уст!