ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ОРҐІЯ

Драматична поема

(Скорочено)

ДІЯЧІ

А н т є й — співець.

Герміона — мати його.

Евфрозіна — сестра його.

Н є р і с а — жінка його.

X і л о н — ученик його.

Ф є д о н — скульптор.

Меценат — багатий, значний римлянин, нащадок відомого Мецената 1.

Префект 2.

Прокуратор3.

Гості на оргії, раби, рабині, танцівниці, міми, хор панегіристів.

Діється в Корінфі під римським пануванням.

І

Садок в оселі співця-поета Антея, невеличкий, оточений глухими мурами, з хвірткою в одній стіні; в глибині садка домок з повіткою на чотирьох стовпах і з двома дверима.

Федон.

Ми з Меценатом надійшли на теє,

я розказав йому, хто автор співу,

і зараз же він доручив мені

тебе просить на оргію до нього,

а се не мало значить, любий друже.

А н т є й.

(стримуючи досаду, викликану остатніми словами Федона).

Яку ти міг до нього мати справу?

Федон.

Він статую купив недавно в мене,

то я її до нього відпровадив,

щоб не ушкодили раби, несучи.

А н т є й.

Яку ж ти статую йому продав?

Федон.

Пробач... я, власне, мусив би спитати

твоєї згоди... та пани вельможні

не люблять ждати...

Антей.

Ти продав Нерісу?!

Ф є д о н.

Ні, статую богині Терпсіхори4 .

Антей.

Ти б і саму богиню запродав,

якби лиш міг, у римський дім розпусти!

Федон (встає ображений).

Такого ти не смієш говорити!

Антей.

Тобі не до лиця така вражливість,

бо ти ж продав туди свій твір найкращий,

де зневажають все, що нам святе.

Федон (впадаючи в річ).

Нічого там ніхто не зневажає!

Там цінять геній, там дарують славу,

не тільки гроші. Я не запродав

своєї Терпсіхори. Я поставив

її на подив людський, мов у храмі.

Чи вже вона й для храму засвята,

по-твоєму?

А н т є й.

По-моєму, блюзнірство —

Рівняти дім римлянина до храму!

За гроші чи за славу — ти продався

укупі з твором рук твоїх.

Ф є д о н

Антею!

Ти хочеш довести мене до того,

щоб я пішов і викупив назад

ту статую. За гроші неможливо,

щоб Меценат раз куплене продав,

та, може ж, се ще не остатня іскра

мого натхнення, може, я здолаю

щось кращого створити — їй на викуп.

А н т є й.

Ти купиш другий гріх, і то ще тяжчий

Федон.

Не розумію, що ти з мене хочеш!

Чи мав би й я весь вік, як ти, сидіти

без хліба і без слави?

А н т є й.

Се повинен

терпіти еллін, коли хліб і славу

здобути може тільки з римських рук.

Федон.

Хто слави не бажає, той не еллін,—

жадобу сю батьки нам заповіли,

діставши від дідів.

А н т є й.

Діди приймали

вінці свої з рук матері Еллади,

батьки дозволили зв'язать їй руки

і тим синів позбавили вінців.

Авжеж, Федоне, відколи безславна

сама Еллада — елліни повинні

жадобу слави в серці заглушити.

Федон.

І збільшити безслав'я свого краю?

Та чим же вславиться сама Еллада,

коли їй діти лаврів не здобудуть?

А н т є й.

Уже ж не з рук ворожих їх приймати!

Федон.

Чому ж би ні? Гомер казав: «Солодка

хвала від ворога».

А н т є й.

На полі бою,

та не в полоні!

Федон.

Слава і в полоні

все буде славою.

А н т є й.

Не сподівайся!

Неславу дозволяють нам носити,

а славу Рим бере, немов податок.

І тая Терпсіхора, що продав ти,

прославить не Елладу й не тебе,

а той багатий Рим, що стяг всі скарби

з усіх країв руками Меценатів.

Його колекцію твій твір прославить,

а не тебе, ти тільки раб отой,

що хистом оргію панам скрашає,

та оргія все ж панська зостається,

хоч рабські руки вряджують її.

Федон.