Всі публікації щодо:
Фольклор

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,

Чия то дівчина розпустила коси?

Коси розпустила, гулять не ходила,

Молодого хлопця навік полюбила.

Проводжала мати сина у солдати,

Молоду невістку в поле жито жати.

Жала вона, жала, жала — не дожала

І до сходу сонця тополею стала...

Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!

Де ж моя дружина, що не йде стрічати?

Не питайся, сину, про свою дружину.

Бери топір в руки — рубай тополину. —

Як ударив вперше — вона й похилилась,

Як ударив вдруге — вона й попросилась:

Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,

На моєму листі спить твоя дитина.—

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?

Не спішіть, дівчата, розпускати коси.