Поза лугом зелененьким (1)

Брала вдова льон дрібненький.

Брала вона, вибирала,

Тонкий голос подавала:

Ой там Василь сіно косить,

Тонкий голос вітер носить.

Кинув косу додолоньку,

А сам пішов додомоньку.

А сам пішов додомоньку

Та й сів собі на лавоньку.

Та й сів собі на лавоньку

Схилив свою головоньку.

Вийшла мати із кімнати,

Стала Василя питати:

— Чого сидиш, та й думаєш,

Чого не п'єш, не гуляєш?

— Дозволь, мати, вдову взяти, —

Буду пити ще й гуляти.

— Не дозволю вдову взяти:

Вдова вміє чарувати,

Зчарувала мужа свого

Та й зчарує сина мого.

Удовиця мужа мала.

Най би була шанувала.

Най би була шанувала,

Медом-вином напувала,

Медом-вином напувала,

В білий папір завивала.

А син мати не послухав,

Всідлав коня та й поїхав.

Пішла мати до кімнати,

Стала сина проклинати.

— Щоб ти їхав — не доїхав,

Щоб ти звідти не приїхав.

(1) Непарні рядки співаються двічі.