Всі публікації щодо:
Фольклор

Подоляночка

А тепер давайте в подоляночки пограємось. Одна дівчинка буде за „подоляночку” — вона йде в коло. Всі ж інші стають у коло, беруться за руки і водять танок, співаючи:

Десь тут була Подоляночка,

Десь тут була Молодесенька.

Тут вона впала,

До землі припала.

Личко не вмивала,

Бо води не мала.

Під цю пісню „подоляночка” спершу ходить у колі, а потім присідає до землі, схиляє голову на руки і сидить так, зажурившись, аж усім шкода її стає, і вони співають:

Устань, устань,

Подоляночко.

Тут „подоляночка” підхоплюється, а коло співає далі:

Умий личко,

Як ту скляночку.

На ці слова „подоляночка” показує в рухах, як вона старанно вмивається. І побачивши, що вона така чепурна, всі здогадуються, що вона, певно, й танцювати вміє, і радіють, радять їй у своїй пісеньці:

Візьмися у боки,

Покажи нам скоки.

Та біжи до гаю,

Бери дівча з краю!

Подоляночка тішиться і пританцьовує під цю пісеньку, а далі біжить до кола, бере за руку якусь дівчинку і веде всередину на своє місце, а сама стає в коло разом з усіма. Гра починається спочатку.