Всі публікації щодо:
Фольклор
Подоляночка
А тепер давайте в подоляночки пограємось. Одна дівчинка буде за „подоляночку” — вона йде в коло. Всі ж інші стають у коло, беруться за руки і водять танок, співаючи:
Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була Молодесенька.
Тут вона впала,
До землі припала.
Личко не вмивала,
Бо води не мала.
Під цю пісню „подоляночка” спершу ходить у колі, а потім присідає до землі, схиляє голову на руки і сидить так, зажурившись, аж усім шкода її стає, і вони співають:
Устань, устань,
Подоляночко.
Тут „подоляночка” підхоплюється, а коло співає далі:
Умий личко,
Як ту скляночку.
На ці слова „подоляночка” показує в рухах, як вона старанно вмивається. І побачивши, що вона така чепурна, всі здогадуються, що вона, певно, й танцювати вміє, і радіють, радять їй у своїй пісеньці:
Візьмися у боки,
Покажи нам скоки.
Та біжи до гаю,
Бери дівча з краю!
Подоляночка тішиться і пританцьовує під цю пісеньку, а далі біжить до кола, бере за руку якусь дівчинку і веде всередину на своє місце, а сама стає в коло разом з усіма. Гра починається спочатку.