ВІЄ ВІТЕР НА ДОЛИНУ - НАРОДНА ЛІРИКА

ВІЄ ВІТЕР НА ДОЛИНУ - НАРОДНА ЛІРИКА

Віє вітер на долину,

Колише билину.

Рід до роду листи пише

Та на Україну.

Пише листи розмаїті,

Пише, розсилає

Все на тую Україну,

Де родину[1] має.

Ой роде ж мій, роде,

Ой роде ж мій милий,

Розійшовся по Вкраїні,

Як туманець сивий.

Туман сивий, туман синій,

Піднімися вгору,

З'їжджайтеся рід до роду

На любу розмову.

Ой брат сестри питається:

„Ти, сестро, небого,

Чи привикла ти там жити,

Де ворогів[2] много?”

„Ой привикла, мій братику,

Поміж ворогами,

Як у полі криниченька

Поміж дорогами.

Що хто іде, а хто їде —

Водиці нап'ється,

А із мене, нещасної,

Кто схоче – сміється.

Нема ж цвіту білішого

Над ті полуниці,

Нема роду ріднішого,

Як брат та сестриці.

Нема ж роду ріднішого

Над отця, над неньку.

Нема ж цвіту білішого

Та над ожиноньку,

Нема в світі вірнішого

Та над дружиноньку”.

[1] Родина – тут: родичі.

[2] Мається на увазі чоловікова сім'я.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.