ОЙ ЯСНЕ СОНЦЕ ВИСОКО СХОДИТЬ - НАРОДНА ЛІРИКА

Ой ясне сонце високо сходить,

А низенько заходить,

Чогось, братця, да чумацький отаман

По доріжечках ходить.

Ой да білі ручки ломить,

Й він словесно й говорить,

Ой що з-під гаю,

Та з під темного лісу

Розбійники виїжджають,

Що найстарший превражний син розбійник

На сивому коні грає,

Ой що він грає, виграває,

Він до валки привертає:

„Ой здорові, превражії сини,

Ой здорові ночували!

Ой скажіть же превражії сини,

Де ж ваш чумацький отаман?”

„Наш отаман сидить між возами,

Умивається дрібними”.

„Ой ви, хлопці, ви, добрі молодці,

Ой беріть же дрюки в руки

Та й бийте розбійників,

Тай бийте, не робійте!”

Хлопці встали, дрюки взяли

І побили й пов'язали

Й на нові вози поклали,

І повезли в город Полтаву,

І зробили собі славу,

Що сорок ще й чотири,

А десяти не побила.