Всі публікації щодо:
Фольклор

Ой та зажурились стрільці січовії

Ой та зажурились

Стрільці січовії,

Як Збруч-річку[1] переходили,

Що стільки народу

Впало за свободу,

Встояти не було сили.

Ой та зажурились

Стрільці січовії,

Стали дрібні сльози лити:

Буде ворог клятий

Батьками орати,

Матерями волочити.

Ой не тішся, враже,

Що весь край, то ваше!

Ще живе стрілецька слава.

Вернуться ще тії

Стрільці січовії,

Впаде вража міць лукава.

[1] Збруч до 1939 року був прикордонною річкою.