ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі.


Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися

Та за свого миленького

Богу помолися.


Стоїть місяць над горою,

Та сонця немає,

Мати сина в доріженьку

Сльозно проводжає.


— Прощай, милий мій синочку,

Та не забувайся,

За чотири неділеньки

Додому вертайся!


— Ой рад би я, матусенько,

Скоріше вернуться,

Та щось кінь мій вороненький

В воротях спіткнувся.


Ой Бог знає, коли вернусь,

У яку годину.

Прийми ж мою Марусеньку,

Як рідну дитину.


Прийми ж її, матусеньку,

Бо все в божій волі,

Бо хто знає, чи жив вернусь,

Чи ляжу у полі!


— Яка ж бо то, мій синочку,

Година настала,

Щоб чужая дитиночка

За рідную стала?


Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі…