Бондарівна

Ой в містечку Богуславку

В Каньовського-пана

Виростала Бондарівна,

Як пишная пава. 2

Ой, приходить пан Каньовський

Шапочку ізнявши,

Обійнявши Бондарівну,

Та й поцілувавши. 2

“Ой не годен, пан Каньовський,

Мене цілувати,

Тільки годен, пан Каньовський,

Мене роззувати.“

Ой тріпнули люди добрі

“Тікай, тікай, Бондарівно,

Лихо тобі буде.“

Ой тікала Бондарівна

Помежи крамниці,

А за нею пан Каньовський

Стріляє з рушниці.

“Ой, чи хочеш, Бондарівно,

Ти за мною жити?

Ой, чи підеш ,ой, чи підеш

В сирій землі жити?“

Ой тікала Бондарівна

Помежи крамницю,

Встрілив – забив Бондарівну,

Як перепилицю.

Як покотить пан Каньовський

По столі дукати:

“Оце тобі, старий Бондар,

За твої бояри.

Ой на тобі,старий Бондар,

Тай дукатів бочку.

Оце тобі,старий Бондар,

За хорошу дочку.“

Ой лежала Бондарівна

Сутки і годину,

Поки їй пан Каньовський

Зробив домовину.

Ой вдарили в усі дзвони, музики заграли,

А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали.