ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ
ОЙ ОДДАВАЛА ТА Й МАТИ ДОЧКУ
Ой оддавала та й мати дочку
В чужую стороночку.
Як оддавала та й наказала.
Щоб сім літ не бувала.
Побула рочок, побула другий,
На третій заскучала,
Підняла крильця щирого серця,
До батенька полинула.
Ой сяду-паду в батьковім саду
На крайній черешеньці,
Ой буду кувати, не вимовляти,
Щоб не пізнала мати.
Ой ходить стрілець та рідний братець,
Хоче галоньку вбити,
Матінка ходить, рученьки ломить:
— Не бий, синоньку, галки,
Бо тій галоньці, як моїй доньці
В чужій сторонці.
В чужую стороночку.
Як оддавала та й наказала.
Щоб сім літ не бувала.
Побула рочок, побула другий,
На третій заскучала,
Підняла крильця щирого серця,
До батенька полинула.
Ой сяду-паду в батьковім саду
На крайній черешеньці,
Ой буду кувати, не вимовляти,
Щоб не пізнала мати.
Ой ходить стрілець та рідний братець,
Хоче галоньку вбити,
Матінка ходить, рученьки ломить:
— Не бий, синоньку, галки,
Бо тій галоньці, як моїй доньці
В чужій сторонці.