МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі - МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

Пам'яті Василя Симоненка

Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі

З розплющеними 28-літніми очима

Наш Василь іде по останній у світі дорозі

З зупиненим серцем з опущеними руками

В яких учора іще

Говорило перо

Поета-мужа

В темно-коричневому костюмі

В білій сорочці защібленій матір'ю під підборіддям

В черевиках зашнурованих дружиною

З кручі Дніпра

З 28-ми своїх літ

Наш Василь стартував на немислиму в світі орбіту

Ім'я якій

Наші горе і сльози

І тиха клятва моя

На солонім плечі України

Мій Василю

Справа не в тому пузатому автобусі

Підперезанім чорною стрічкою

І справа не в чорних отих світлофорах

І не в чорних отих горобцях

Що вицвірінькувались з-під коліс

І справа не в п'яненьких гробовщиках

З чорними лопатами під хрестами

Справа Василю не в цьому

Ти б сам сказав

Якби не летів зараз ти з найбільшою швидкістю в світі

Щоб стати наснагою в нашому небі

Дивитись і переконуватись

Що

Справді

Робимо

Ми

Для щастя народу Дніпра

Ми завжди у чімсь не встигали

Але наш Василю

Яке покоління

В такій вибагливій мірі

Вправі засвідчити те

Що я кажу з непокритою головою і серцем

жодного слова брехні

жодного граму підступства

підлості

хитрощів чи недовір'я

наклепів

В нас не було поміж нами

В нас не було і не буде

Так я кажу

Чи ні

Так я кажу

Чи ні

Я кажу правду

Бо за душею цієї правди

Стоїть Україна.