МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

Ще під інеєм човен лежав без весла - МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

Ще під інеєм човен лежав без весла,

Ще не скреснув мороз, далина не воскресла —

З того боку снігів задиміла весна,

Білим димом снігів засиніло за Десну.

Я тебе обнімав, говорив, цілував,

Цілував, говорив, обнімав — обнімаю,

Говорю і цілую — сльозою вже став

З того боку снігів, цього боку немає…

Не минайся мені. Я вже прошу судьбу.

Я вже прошу судьбу — могікан з могіканів —

Я вже човен в снігах. Я в сніги вже гребу.

Лиш Десна молода… молодесенький Канів…