ТО НАШІ ЛЮБІ, ВИСОКІ КАРПАТИ - СИДІР ВОРОБКЕВИЧ - Українська література - Література для дітей

СИДІР ВОРОБКЕВИЧ

ТО НАШІ ЛЮБІ, ВИСОКІ КАРПАТИ - СИДІР ВОРОБКЕВИЧ - Українська література - Література для дітей

Знаєш ті гори, мій друже милий,

що ранком миленьким,

вечором тихеньким

сонце їх у кращає,

сердешно їх любить,


до себе голубить,

як мати, все про них дбає?

Я тобі скажу, не треба питати:

то наші любі, високі Карпати!

Знаєш ті гори, мій друже милий,

де в небо ясне,

синє і красне

смереки, сосни зазирають?

Білими скалами, темними лісами

орли, соколи літають?

Я тобі скажу, не треба питати:

то наші любі, високі Карпати!

Знаєш ті гори, мій друже милий,

де в зеленім гаю,


як би при Дунаю,

птахи, соловії співають,

а в воді бистренькій,

ясній, студененькій

рибки, пструги* ся грають?

Я тобі скажу, не треба питати:

то наші любі, високі Карпати!


Знаєш ті гори, мій друже милий,

де чорні хмари,

як би татари,

людям страх насилають?

Буря і грім,

як смертний дзвін,

страшно і тоскно загравають?

Я тобі скажу, не треба питати:


то наші любі, високі Карпати!

Знаєш ті гори, мій друже милий,

де з топірцями

під ялицями

гайдамаки танці водили?

Червінці красні,

таляри ясні

межи собою ділили?

Я тобі скажу, не треба питати:

то наші любі, високі Карпати!

Знаєш, мій друже, де утікати,

як лихо тисне,

меч врага блисне,

як вся надія минеться?

В горах — там воля,

там твоя доля,


щастя твоє повернеться!

Утікай, брате, в гори Карпати!

Там лише можеш щастя зазнати!


* П с т р у г — форель.