Микола Вороний

ДО МОРЯ - Микола Вороний

Чолом тобі, синє, широкеє мореї

Незглибна безодне, безмежний просторе,

Могутняя сило — чолом!

Дивлюсь я на тебе і не надивлюся,

Думками скоряюсь, душею молюся,

Співаю величний псалом.


Міцне, необорне!.. Ні грому, ні хмари

Не страшно тобі, не боїшся ти кари —

Само собі виший закон.

Звабливе, розкішне!.. В тобі й раювання,

І мрія солодка, і втіха кохання,

І любий та лагідний сон.


Прийшов я до тебе змарнілий та бідний,

Проте не чужий, але близький та рідний,

Тобі-бо віддавна я свій, —

І ось я з тобою душею зливаюсь,

В просторі блакитнім на хвилях гойдаюсь,

Втопаю в безодні твоїй!..


Як ти — неосяжне, хитке, таємниче,

Як ти — чарівливе, як ти — бунтівниче,

Така ж і душа у співця;

Тому і до тебе вона так прихильна.

Що пут і кайданів не зносить — і, вільна,

Бурхає, як ти, без кінця.


На пароплаві до Нового Афона.

18.VIII 1901 р.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.