МИКОЛА ВОРОНИЙ

ПАЛІМПСЕСТ - Микола Вороний

Коли в монастирях був папірусу брак,

Ченці з рукопису старе письмо змивали,

Щоб написати знов тропар або кондак,

І палімпсестом той рукопис називали.

Та диво! час минав — і з творів Іоанна

Виразно виступав знов твір Арістофана.

Кохана! Це душа моя — той палімпсест. —

Три роки вже тому, твій образ чарівливий,

І усміх лагідний, і голос твій, і жест —

В душі я записав, зворушений, щасливий...

І хоч виводив час на ній своє писання,

Твій образ знов постав і з ним моє кохання!