Молодий патріот - Микола Вороний
Ось він ввесь, немов живий —
Любий, щирий та сердечний,
Патріот наш молодий,
Легкодухий і безпечний.
Тип культурний козака,
Вміє він і заспівати,
Шпарко вчистить гопака,
Потім подиспутувати.
Чарку він не ллє за пліт
І прокаже без упину Ввесь
Шевченків заповіт,
Навіть другу половину.
Рідну мову любить — страх!
І, поводячись по-свинськи,
Просторікує в шинках
Виключно по-українськи.
Розважати панночок —
Це у нього спеціальність.
Ловить рибок на гачок
І скидає одвічальність.
Панночки, як рій, гудуть,
Панночки до нього линуть,
Патріотками стають,
Потім покритками гинуть.
На селі в святковий час
Він уп’ється з „меншим братом”,
І зовуть його у нас
Хлопоманом, демократом.
О, він щирий демократ! —
Невмивака і нечоса,
Він усюди (супостат)
Пальцем висякає носа.
Серце хай йому пусте,
Хай він буде ідіотом,
Він уславився проте
Українським патріотом.
Хай приходить слушний час,
Хай буяє хуртовина:
Патріоти єсть у нас, —
Ще не вмерла Україна!
Харків, 1902 р.