МИКОЛА ВОРОНИЙ

СЕРЦЕ МУЗИКИ - Микола Вороний

Пам'яті М. Лисенка

І

Серце музики спинилось…

Чуєте - серце музики!

Серце, що ритмами билось,

Вже заніміло навіки.

Ох, як те серце любило -

До нестерпучого болю!

Як воно тяжко боліло

За Україну, за волю…

Повне святої розпуки,

Серце музики стискалось,

Далі - не стерпіло муки -

І розірвалось!…

II

Яка краса! Усе життя

В акорди перелить,

З високих дум і почуття

Нове життя творить!

Нести любов, будити гнів,

Творити чудеса…

О, віщий спів, натхненний спів!

Яка в ньому краса!

Хай серце, болю повне вщерть,

Розірветься… нехай!

Висока честь: прийняти смерть

За любий, рідний край!

Висока честь: усі скарби

Зложити на вівтар, -

І жити в пам'яті юрби

Як лицар і кобзар!

Серед братів, серед сестер,

Де пісня гомонить,

Співець почив, але не вмер

І вічно буде жить.

Київ, 1912р.