МИКОЛА ВОРОНИЙ

НА СКЕЛІ - Микола Вороний

Я стою на гострій скелі,

Мов маяк в одкритім морі.

Зір мій губиться в просторі,

Що прославсь до неба стелі.

Ясне сонячне проміння

Золотим дощем спадає,

Ухо ледве зачуває

Плескіт хвилі об каміння.

Синє море піді мною.

Наді мною — сонце красне;

Небо чисте, небо ясне

Усміхається весною.

В серці любе почування

Пишним цвітом розцвітає,

І душа моя співає

Гімн щасливого кохання.