МИКОЛА ВОРОНИЙ

НЕХАЙ І ТАК - Микола Вороний

Нехай і так, що я той раб нікчемний,

Що часом падає, щоб підвестися знов;

Та знай і ти, що біль мій — не даремний,

Що він вигоює, витроює любов.

Коли я раб — то раб, що рве кайдани,

Що не скоряється, нести не хоче гніт

. Нехай горять, нехай ятряться рани,

Та крізь криваву млу тих мук я бачу світ.

Як прагну я його, як хочу волі!

Бажанням тим моїм істота вся тремтить,

І прийде час — засяє в ореолі

Душа відновлена і чиста, як блакить.

Бо на вогні, що палить мої груди,

Згорить і ся любов. Кайдани упадуть,

Зітреться й слід колишньої полуди,

І ясний, тихий світ мою осяє путь.

І замість помсти, вороже коханий,

До тебе в серці тім, що ти точила кров,

Зросте чуття високої пошани

І, мов лампади світ,— безгрішная любов.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.