Всі публікації щодо:
Воронько Платон

Солодка вода

Воду, що пити можна,

На сході „солодкою“ звуть.

В цій назві щось ніжне й тривожне, —

„Солодка“ — не смак, а суть.

Де пекло такирів, барханів [1] —

Земля, де немає землі,

Там голови скельних титанів [2]

Одвіку в скорботній золі,

Там зрада озер солоних

Заспраглому —

в груди ножем,

Там подих вітрів похоронних

За кожним новим міражем.

Я був у пустелях зловісних,

Де гибла душа не одна.

Солодка вода не прісна,

Солодка —

коли питна.

Стою при дніпровім розливі —

Безмежна солодка вода!

Ми з нею багаті, щасливі.

О будьмо ж усі бережливі!

Як зникне солодка вода,

Сльозами солоними світ зарида.

[1] Такир — плескаті глинясті зниження в пустелях і напівпустелях. Поширені в Середній Азії та Казахстані. Бархани — навіяні вітром рухомі піщані горби, не закріплені рослинністю.

[2] Скельні титани — високі скелі (скелі-велетні).