ЙОГАНСЕН МАЙК

ЛЕЖАТЬ, ЛЕЖАТЬ СНІГИ... - ЙОГАНСЕН МАЙК (МИХАЙЛО) ГЕРВАСІЙОВИЧ

І

Лежать, лежать сніги,

пливуть ліси у крайню

Раїну, де над вітром —

дальня путь.

І гаснуть голоси

граків, і вечір витре

З усесвіту історію снігів.

ІІ

З яруги викотивсь багряний ґалаґан

І цапки став над падлими полями.

Подобень місяця. Туман

Топив в затонах пам'ять. Рами

Небес розчахли. Зорі забрели в нігич,

у чорний чад,

І, звівши вгору темні руки, навзнаки, назад

Упала ніч.

ІІІ

І все ж лежать, лежать сніги,

Пливуть ліси у крайню

Раїну, де над вітром вольна путь,

Де гори з гір

Родяться, де у дальній

Похід веде вода і не дає заснуть:

Доводить, що у день веде, у виноград,

Цілує листя, спорить і свариться,

Верзе, що встане,

Устає

І падає назад...

Немов ізроду не було снігів,

Немов весна в вагоні, і рука

Дівоча ніжна на вустах присниться,

Й чабан, що десь увечері гукав,

Перетворивсь на теплу й сонну птицю.