НАТАЛЯ ЗАБІЛА

ЯСОЧКА НА РІЧЦІ - НАТАЛЯ ЗАБІЛА - Українська література - Література для дітей

Блись та блись на сонці наша річка, повилась крізь луки запашні. А яка ж тепленька в ній водичка! І пісок м'якесенький на дні.

Поспішає весело малеча, цвірінчить на березі щодня. Вітерець цілує голі плечі і біжить по хвильках навмання.


Поскидали трусики і плаття, пострибали в воду малюки. Ой, і любо ж, весело плескаться у струмочках тихої ріки!

Тут і наша Ясочка голенька. А навколо — рибок табунці. Хоче рибку захопити в жменьку, та ніяк не вдержить у руці.


Всі забули про Юрка малого — він сидить один на бережку. Бачить: що це дивиться на нього крізь рясну зелену осоку? Та страшне... зелене... й просто суне... Та ось-ось на хлопчика стрибне!..

Як гукне Юрасик до Ясюні:


— Ясю, Ясю! Глянь, яке страшне!

А Ясюня звіра не злякалась, замахнулась:

— Геть, поганий звір!

Подивилась жаба. Здивувалась. Та й плигнула в воду, під кушир*.

* * *

Якби ви прийшли сюди, до Ясі, в наш зелений сонячний садок, ціла зграйка зразу б тут зійшлася сміхотливих радісних діток.


І, напевно, ви почули б миттю про Ясюню, жваву та метку, — як вона прогнала те страхіття, що дітей ляка на бережку.


* Кушир - водяна кропива.