Всі публікації щодо:
Зуєвський Олег

Юдита

Зоставшись плодом збитим, голові,

Хоч би й розкритій, бачити несила,

Як постаті кіннотників криві

Висока тінь від тебе заступила.

До невода її впадуть вони,

Хай підіймаються незмірні сходи.

Це тільки п’яного прогнали сни

Додому з негостинної господи.

А тіло, що на ложі розпростер,

Здалося б затяжким йому для свята:

Самого страху воїнам тепер

Нагойдується ноша пребагата.

Вона й до віч тобі переросла,

Аж думка нею холодніє кожна. —

Повірити, що ти не знала зла,

Чи не сама любов була спроможна?

1955



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.