Всі публікації щодо:
Мирний Панас

Шкільний твір - Есе з української літератури

Панас Мирний - корифей української прози

З великої часової відстані ми бачимо, що без постаті Панаса Мирного, його літературного внеску не можна навіть у найкоротшому викладі розкрити історію української літератури. Він назавжди став одним із корифеїв, основоположником українського соціально-психологічного роману й повісті.

Уперше твори Панаса Мирного побачили світ на початку 70-х років XIX століття. Саме цим псевдонімом був підписаний вірш «Україні», опублікований у львівському журналі «Правда». Письменник пробував свої сили у віршуванні, драматургії і прозі. Проте найбільших успіхів досяг Панас Мирний у прозі. Недарма Іван Франко зазначав, що Панас Мирний належить до найвизначніших новелістів.

Над художніми творами він працював натхненно, але винятково вимогливо, доводячи їх до високої художності та ідейності.

Першим друкованим прозовим твором Панаса Мирного було оповідання «Лихий попутав» (1872). Твір привернув увагу читачів правдивим зображенням безталанної долі дівчини-сироти, покритки. Хоч ця тема вже розроблялася в українській літературі, зокрема в творах Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка, але Панас Мирний знаходить досить оригінальне її висвітлення.

Молодого письменника приваблювала тема чиновництва. Безпросвітність, несправедливість, кар’єризм, деспотизм — ось що панувало в середовищі чиновників. Чесній, благородній людині тут не було місця. Іван Левадний, герой оповідання «П’яниця» (1874), обдарований юнак, який жадібно рветься до знань, має талант скрипаля, не може змиритися із задушливою атмосферою канцелярської служби, занепадає духом. Безвихідь призвела героя твору до чарки, втрати перспективи життя і, врешті, до смерті.

Серед тогочасної української белетристики помітно виділялися й інші оповідання та новели Панаса Мирного — «Лови» (1883), «День на пастівнику» (1884), «Морозенко» (1885), «Казка про Правду і Кривду» (1883) та інші. В основу цих творів Панас Мирний поклав жагучі проблеми часу; новели відзначались демократичною ідейністю та високою художньою майстерністю.

Відгуком на злободенні питання часу стала повість «Лихі люди» (1877). В ній уперше в нашій літературі показано розмежування в середовищі інтелігенції, висвітлено причини, що розвели колишніх шкільних товаришів в антагоністичні табори. Твір відзначався новаторською композицією: через призму спогадів ув’язненого письменника Петра Телепня передається основний зміст твору, розкриваються образи товаришів юності — Попенка, тюремного священика, егоїста і циніка, Шестірного, прокурора, реакціонера і кар’єриста, Жука, революціонера-народника. Петро Телепень і Тимофій Жук, не примирившись з гнітючою дійсністю, виступили на боротьбу проти сил суспільної реакції. Шестірний І Попенко, навпаки, стали вірними охоронцями системи, яка захищала кривдників, ставила всілякі перешкоди на шляху суспільного прогресу.

Авторська позиція у творі чітко виражена: письменник поетизує нерівну боротьбу тієї молоді, що пожертвувала особистим благополуччям і мужньо виступила проти соціальної несправедливості.

У повісті письменник викриває «лихих людей», але в цей термін він вкладає протилежний розумінню захисників царизму зміст. «Лихі люди» — ж революціонери, а ті, хто силкується врятувати систему, підперти її прогнилі основи.

Повість «Лихі люди» була сміливим кроком у творчості Панаса Мирного і значним досягненням української літератури.

Улюбленою темою письменника були життя і праця, мрії і сподівання селянства.

У 1872 році він розпочинає роботу над великим твором, який пізніше дістане назву «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Створенню роману передувала значна підготовча робота. Навесні 1872 року письменник перебував у службовій поїздці під Полтави до Гадяча.

Під час подорожі Панас Мирний від хлопчика-візника почув жахливу історію про розбійника Василя Гнидку, який зі своєю ватагою вирізав сім’ю заможного козака, за що був засуджений на каторжні роботи. Письменника глибоко вразила розповідь про Гнидку і він шукає причини злочинів, вчинених цим розбійником. Мирний вважав, що виникнення негативних явищ у житті народу зумовлене не природною зіпсованістю деяких людей, а соціальними умовами. Так з’являється нарис «Подоріжжя від Полтави до Гадячого», у якому письменник порушує найгостріше питання часу — про наслідки реформи 1861 року. А ці наслідки були вкрай грабіжницькими.

Роздуми над трагічною долею Василя Гнидки лягли в основу повісті «Чіпка». Це була перша редакція майбутнього великого соціально-психологічного роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», співавтором якого став брат письменника — відомий критик Іван Білик. За оцінкою І. Франка він був «один із перлів нашої повістевої літератури». У романі відображені зрушення, які сталися на Україні після реформи 1861 року, піддано гострій критиці феодально-кріпосницьке та пореформене суспільство.

У творчому доробку Панаса Мирного є й інші твори: це незакінчена повість «Голодна воля» (опублікована лише в 1940 р.), повість «Лихо давнє й сьогочасне» (1897) та багато інших. Вони свідчать про величезний діапазон творчих інтересів письменника, його високий патріотизм, відданість ідеалам демократії.

I. Панас Мирний - суворий літописець епохи. (Основоположник українського соціально-психологічного роману і повісті. У творах письменника глибоко відображене життя і боротьба українського народу проти несправедливого суспільного ладу.)

II. "Свіжий і сильний талант" письменника.

1. Доробок "малої прози" Панаса Мирного. (Новели "Сон", "Серед степів", "Лови", "Дурниця", "Казка про Правду і Кривду".)

2. Оповідання "Лихий попутав", повість "П’яниця" - обвинувачення світу підлості і насильства. (Твори письменника значно розширюють тематичні обрії української прози.)

3. Повість "Лихі люди" - відповідь письменника на злободенні питання часу. (У ній письменник уперше в українській літературі змальовує антагоністичні табори - демократичний і реакційний - у середовищі інтелігенції.)

4. Життя трудящого селянства - улюблена тема письменника. (Повісті "Лихо давнє й сьогочасне", "Голодна воля", оповідання "Морозенко", "Як ведеться, так і живеться". Всі ці твори пройняті глибоким уболіванням за долю трудівника.)

5. Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" - найвидатніший твір Панаса Мирного. (У ньому письменник ставить собі за мету глибоко розкрити соціальні умови, що породили таку особу, як Чіпка, широко відображує тяжке життя українського селянства у дореформений і пореформений періоди.)

6. "Повія" - роман про трагедію жінки в умовах буржуазного суспільства.

(Героїня роману Христя - образ жіночої "пропащої сили".)

III. Панас Мирний - "найвизначніший український повістяр" (І. Франко). (Панас Мирний увійшов у літературу як основоположник соціально-психологічного роману, видатний майстер великих прозових жанрів, із появою романів і повістей письменника в українську художню прозу прийшла повінь народного життя з надзвичайно багатим емоційним світом простих людей.)



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.