Драма Лесі Українки „Бояриня“ - твір з національної історії України - твір з української літератури

Шкільний твір
ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Драма Лесі Українки „Бояриня“ - твір з національної історії України - твір з української літератури

Творчість Лесі Українки завжди була тісно пов'язана з життям і соціальними та національними визвольними змаганнями народу, виконувала активну громадянську функцію у цій боротьбі. Геніальна дочка свого народу, Леся Українка добре розуміла, яке велике значення в духовному розвитку суспільства має національна ідея, тому й звернулася у своїй творчості до історії України. Один із таких творів — драматична поема „Бояриня“, яка була написана 1910 року, коли письменниця перебувала на лікуванні в Єгипті. Це єдиний твір поетеси, побудований на матеріалі історичної минувшини України, твір, який був опублікований після смерті поетеси — 1914 року. Відомі ще два видання — 1918 і 1923 років, але потім, упродовж багатьох десятиріч, через цензурні заборони твір не включався до зібрань спадщини письменниці, навіть не згадувався дослідниками її творчості. Тільки в останні роки, після 66 років замовчування, ми дістали змогу ознайомитися з цією драматичною поемою.

Тема „Боярині“ ґрунтується на подіях минулого, коли Україну у другій половині XVII століття роздирали гострі суспільно-політичні суперечності, пов'язані зокрема з посиленням колоніального закабалення приєднаних до Московії українських лівобережних земель. XVII століття в Україні — це доба Руїни і гетьмана Дорошенка, який вів боротьбу за визволення українського народу з-під гніту російського царату та хотів об'єднати Україну. Правда, не треба шукати у творі конкретних історичних подій доби Руїни, письменниця узагальнює в ньому долі окремих людей, які потрапили під гніт складних обставин.

В основі сюжету твору — історія життя дочки козацького старшини Олекси Перебійного Оксани, яка, одружившись із боярином з українців Степаном, опинилася в Москві. Батько Степана був колись козацьким старшиною, але згодом присягнув московському цареві і переїхав до Москви, „продався за соболі скандинавські“, як вважає брат Оксани Іван.

Гетьманська Україна того часу мала республіканський устрій і була ніби протиставленням Московському царству з його феодально-кріпосницькою державою. Московщина дивилась на Україну як на свою колонію, дедалі більше обмежуючи українську автономію. Головна героїня драми тяжко переживала національне приниження. Зіткнувшись у Москві віч-на-віч з численними обмеженнями навіть на родинно-побутовому рівні, побачивши, що й Степан, і його мати згинаються, як „холопи“, під тягарем чужих звичаїв, розгублюючи рештки людської самоповаги, Оксана серцем і розумом відчула покірливість Степана перед царськими прислужниками, адже від цього залежить його становище серед них. Збентежена Оксана з жахом вигукує:

Степане, та куди ж се ми попались? Та се ж якась неволя бусурменська?

Певна річ, що авторка цими словами показує ту неволю, у яку потрапив весь український народ. Оксані дуже боляче, що її чоловік, який колись був добрим козаком, уже сам себе звик називати „боярином Стьопкою“. Він — відірвана від національної духовності особа. Втративши свою духовну ментальність, будучи прислужником, Степан зумисне пориває зв'язки з посланцями з України, бо боїться за своє життя. Життя його зводиться до виконання певної ролі. Він знецінив національну гідність, здатність протистояти всьому негативному — і в цьому трагізм цього образу.

Не менш трагічним є й образ Оксани, яка всім серцем кохає Степана, вірить в те, що він оберігає й оберігатиме її рідну Україну. Але поступово вона розуміє, що її Степан перетворився на звичайного раба Москви. їй прикро, що він не хоче покинути Москву й повернутися в Україну, нестримно боляче, що „Україна лягла Москві під ноги“. Поступово Оксана стає чужою не тільки в Москві, а й в Україні. Втомившись від невизначеності, бездуховності, у тузі за рідним краєм Оксана помирає.

Поема Лесі Українки „Бояриня“ має непересічне значення, вона не втратила своєї актуальності і в наш час. Адже зараз йде розбудова вільної, незалежної української держави, відроджуються її мова і традиції, мораль і духовність, культура. Твір цей допомагає нам, громадянам України, свідомо обрати дорогу в майбутнє, стати на правильні позиції, щоб не допустити змертвіння національних коренів.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.