Всі публікації щодо письменника:
Костенко Ліна

Шкільний твір - Есе з української літератури

Поезія - це зажди неповторність (про творчість Ліни Костенко) - твір з української літератури

Українська поетеса Ліна Костенко… Вона належить до того покоління, на долю якого випало важке дитинство, коли зранена земля стогнала від невимовного болю і плакала гарячими слізьми дітей-сиріт і вдів:


Мені б ще гратись в піжмурки і класи,

в казки літать на крилах палітур.

А я писала вірші про фугаси,

а я вже смерть побачила впритул.


Так з болем пише поетеса у вірші «Мій перший вірш, написаний в окопі», згадуючи своє дитинство. Ровесників Ліни Костенко забирала смерть і після закінчення війни. У поезії «Пастораль XX сторіччя» поетеса з гірким болем розповідає жахливу пригоду, що сталася з трьома хлопчиками-пастушками:


Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття.

І несли їх діди, яким не хотілося жить.

Під горою стояла вагітна, як поле, мати.

І кричала та мати:

- Хоч личко його покажіть


У багатьох віршах поетеса утверджує безсмертя воїнів, які загинули, захищаючи рідну землю у роки Великої Вітчизняної війни. Усі ми в неоплатному боргу перед ними. У поезії «Тут обелісків ціла рота» Л. Костенко говорить, що кожний із живих повинен прийти до них, як на сповідь:


Хтось, може, має яку звістку,

які несказані слова…

Тут на одному обеліску

є навіть пошта польова.


Поетична палітра віршів Ліни Костенко надзвичайно багата й різноманітна. Я просто вражена точністю її спостережень, влучністю висловів.

Вірш «Заходить сонце за лаштунки лісу» поетеса закінчує словами про вічність буття.


І є природа. І немає смерті.

Є тільки різні стадії буття.


Для Ліни Костенко «поезія - це свято, як любов, і вона закликає людей любити усе живе і прекрасне:


Любіть травину, і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.


Особливою і неповторною є інтимна лірика поетеси, з якої постає лірична героїня, яка вміє любити, відчуває близьку їй людину, яка безкорислива і ніжна, вміє розуміти, прощати, розлучатись і зустрічати:


Я люблю тебе тихо і боязко,

Я прощально тебе люблю.


Лірична героїня поетеси чиста, душевна, безкорислива. Це відчувається у вірші про розмову з садом, який питає: «Чому ти не прийшла… у час… цвітіння». І вона відповідає:


І я прийшла не струшувать ренклод,

І не робить з твоїх плодів набутку.

Другі приходять в час твоїх щедрот,

А я прийшла у час твойого смутку…


Поезії Ліни Костенко незвичайні, прекрасні, художньо довершені. «Це, - як сказав Володимир Базилевський, - більше ніж поезія - тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка… Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі…»



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.