Поезія - це зажди неповторність (про творчість Ліни Костенко) - твір з української літератури

Шкільний твір
ЛІНА КОСТЕНКО

Поезія - це зажди неповторність (про творчість Ліни Костенко) - твір з української літератури

Українська поетеса Ліна Костенко... Вона належить до того покоління, на долю якого випало важке дитинство, коли зранена земля стогнала від невимовного болю і плакала гарячими слізьми дітей-сиріт і вдів:


Мені б ще гратись в піжмурки і класи,

в казки літать на крилах палітур.

А я писала вірші про фугаси,

а я вже смерть побачила впритул.


Так з болем пише поетеса у вірші “Мій перший вірш, написаний в окопі“, згадуючи своє дитинство. Ровесників Ліни Костенко забирала смерть і після закінчення війни. У поезії “Пастораль XX сторіччя“ поетеса з гірким болем розповідає жахливу пригоду, що сталася з трьома хлопчиками-пастушками:


Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров'ю в багаття.

І несли їх діди, яким не хотілося жить.

Під горою стояла вагітна, як поле, мати.

І кричала та мати:

- Хоч личко його покажіть


У багатьох віршах поетеса утверджує безсмертя воїнів, які загинули, захищаючи рідну землю у роки Великої Вітчизняної війни. Усі ми в неоплатному боргу перед ними. У поезії “Тут обелісків ціла рота“ Л. Костенко говорить, що кожний із живих повинен прийти до них, як на сповідь:


Хтось, може, має яку звістку,

які несказані слова...

Тут на одному обеліску

є навіть пошта польова.


Поетична палітра віршів Ліни Костенко надзвичайно багата й різноманітна. Я просто вражена точністю її спостережень, влучністю висловів.

Вірш “Заходить сонце за лаштунки лісу“ поетеса закінчує словами про вічність буття.


І є природа. І немає смерті.

Є тільки різні стадії буття.


Для Ліни Костенко “поезія - це свято, як любов, і вона закликає людей любити усе живе і прекрасне:


Любіть травину, і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.


Особливою і неповторною є інтимна лірика поетеси, з якої постає лірична героїня, яка вміє любити, відчуває близьку їй людину, яка безкорислива і ніжна, вміє розуміти, прощати, розлучатись і зустрічати:


Я люблю тебе тихо і боязко,

Я прощально тебе люблю.


Лірична героїня поетеси чиста, душевна, безкорислива. Це відчувається у вірші про розмову з садом, який питає: “Чому ти не прийшла... у час... цвітіння“. І вона відповідає:


І я прийшла не струшувать ренклод,

І не робить з твоїх плодів набутку.

Другі приходять в час твоїх щедрот,

А я прийшла у час твойого смутку...


Поезії Ліни Костенко незвичайні, прекрасні, художньо довершені. “Це, - як сказав Володимир Базилевський, - більше ніж поезія - тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка... Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі...“



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.