Всі публікації щодо письменника:
Павличко Дмитро
Симоненко Василь
Сингаївський Микола

Шкільний твір - Есе з української літератури

Величальна пісня Матері (образ матері у творчості українських поетів) - твір з української літератури

Мама. Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі і лагідні руки, найвірніше і найчутливіше серце — в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим.

І скільки б тобі не було років — п’ять чи п’ятдесят, — тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим більша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше її життя.

Від Шевченкового «Там матір добрую мою ще молодую…» і до сьогоднішніх днів українська поезія складає величальну пісню Матері.

Образ матері — це символ добра на землі. Це символ

Батьківщини, якій люди віддають найтепліші почуття, свою любов.

Важко назвати поета, який би у своїй творчості не звертався до образу матері.

Мене вразив твір А.Малишка «Пісня про рушник». Поет використав символ — рушник, який на щастя-долю вишила мати синові, щоб їхав «в дорогу далеку». Цей вірш став народною піснею. Хіба можна забути слова:

І на тім рушничкові

оживе все знайоме до болю:

і дитинство, й розлука,

й твоя материнська любов.

Д.Павличко створив прекрасний вірш «Два кольори», які «переплелись, як мамине шиття червоними і чорними рядками».

Мати теж в дорогу «сорочку вишила», і син повертається з доріг:

Та я нічого не несу додому,

Мій згорточок старого полотна,

І вишите моє життя на ньому.

Жінку-матір оспівали поети як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю.

На плечі матері лягли всі турботи, тяжкі випробування життя.

До сліз зворушують слова Миколи Сингаївського з поезії «Чорнобривці», що стала однією з найулюбленіших пісень українського народу.

Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мамо. Твою ласку я чую, рідненька.

Скільки ночей недоспано, скільки сліз виплакано матір’ю! Кожна мати хоче, щоб життя її дитяти було щасливим, вона «від лютої зими затуляла нас крильми», як пташка оберігає своїх пташенят.

У вірші «Сива ластівка Б.Олійник задушевно звертається до матері:

Там, де ти колись ішла.

Тиха стежка зацвіла

Вечоровою матіолою,

Дивом-казкою світанковою…

Дивом-казкою… — і тріпоче щось в душі, і перед нами постає Мати в найвищому розумінні — це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.

У своїй поезії «Лебеді материнства» В.Симоненко оспівує матір і Батьківщину. Батьківщина і Мати — вічні.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати,

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

У відданості Батьківщині — синівське щастя і сила, і честь.

М.Сингаївський у своїй поезії «Мати» наголошує:

Від матері — слово, і пісня, і хліб.

Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.

Все від матері — мужність і перший політ,

і як мати для всіх — Батьківщина моя. Велика, щира синівська любов до матері священна.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.