Всі публікації щодо:
Пісні
Павличко Дмитро
Симоненко Василь
Сингаївський Микола
Шкільний твір - Есе з української літератури
Величальна пісня Матері (образ матері у творчості українських поетів)
Мама. Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі і лагідні руки, найвірніше і найчутливіше серце — в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим.
І скільки б тобі не було років — п’ять чи п’ятдесят, — тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим більша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше її життя.
Від Шевченкового «Там матір добрую мою ще молодую…» і до сьогоднішніх днів українська поезія складає величальну пісню Матері.
Образ матері — це символ добра на землі. Це символ
Батьківщини, якій люди віддають найтепліші почуття, свою любов.
Важко назвати поета, який би у своїй творчості не звертався до образу матері.
Мене вразив твір А.Малишка «Пісня про рушник». Поет використав символ — рушник, який на щастя-долю вишила мати синові, щоб їхав «в дорогу далеку». Цей вірш став народною піснею. Хіба можна забути слова:
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю:
і дитинство, й розлука,
й твоя материнська любов.
Д.Павличко створив прекрасний вірш «Два кольори», які «переплелись, як мамине шиття червоними і чорними рядками».
Мати теж в дорогу «сорочку вишила», і син повертається з доріг:
Та я нічого не несу додому,
Мій згорточок старого полотна,
І вишите моє життя на ньому.
Жінку-матір оспівали поети як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю.
На плечі матері лягли всі турботи, тяжкі випробування життя.
До сліз зворушують слова Миколи Сингаївського з поезії «Чорнобривці», що стала однією з найулюбленіших пісень українського народу.
Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мамо. Твою ласку я чую, рідненька.
Скільки ночей недоспано, скільки сліз виплакано матір’ю! Кожна мати хоче, щоб життя її дитяти було щасливим, вона «від лютої зими затуляла нас крильми», як пташка оберігає своїх пташенят.
У вірші «Сива ластівка Б.Олійник задушевно звертається до матері:
Там, де ти колись ішла.
Тиха стежка зацвіла
Вечоровою матіолою,
Дивом-казкою світанковою…
Дивом-казкою… — і тріпоче щось в душі, і перед нами постає Мати в найвищому розумінні — це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.
У своїй поезії «Лебеді материнства» В.Симоненко оспівує матір і Батьківщину. Батьківщина і Мати — вічні.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати,
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
У відданості Батьківщині — синівське щастя і сила, і честь.
М.Сингаївський у своїй поезії «Мати» наголошує:
Від матері — слово, і пісня, і хліб.
Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.
Все від матері — мужність і перший політ,
і як мати для всіх — Батьківщина моя. Велика, щира синівська любов до матері священна.