Величальна пісня Матері (образ матері у творчості українських поетів) - твір з української літератури

Шкільний твір

Величальна пісня Матері (образ матері у творчості українських поетів) - твір з української літератури

Мама. Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі і лагідні руки, найвірніше і найчутливіше серце — в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим.

І скільки б тобі не було років — п'ять чи п'ятдесят, — тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим більша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше її життя.

Від Шевченкового “Там матір добрую мою ще молодую...“ і до сьогоднішніх днів українська поезія складає величальну пісню Матері.

Образ матері — це символ добра на землі. Це символ

Батьківщини, якій люди віддають найтепліші почуття, свою любов.

Важко назвати поета, який би у своїй творчості не звертався до образу матері.

Мене вразив твір А.Малишка “Пісня про рушник“. Поет використав символ — рушник, який на щастя-долю вишила мати синові, щоб їхав “в дорогу далеку“. Цей вірш став народною піснею. Хіба можна забути слова:

І на тім рушничкові

оживе все знайоме до болю:

і дитинство, й розлука,

й твоя материнська любов.

Д.Павличко створив прекрасний вірш “Два кольори“, які “переплелись, як мамине шиття червоними і чорними рядками“.

Мати теж в дорогу “сорочку вишила“, і син повертається з доріг:

Та я нічого не несу додому,

Мій згорточок старого полотна,

І вишите моє життя на ньому.

Жінку-матір оспівали поети як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю.

На плечі матері лягли всі турботи, тяжкі випробування життя.

До сліз зворушують слова Миколи Сингаївського з поезії “Чорнобривці“, що стала однією з найулюбленіших пісень українського народу.

Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мамо. Твою ласку я чую, рідненька.

Скільки ночей недоспано, скільки сліз виплакано матір'ю! Кожна мати хоче, щоб життя її дитяти було щасливим, вона “від лютої зими затуляла нас крильми“, як пташка оберігає своїх пташенят.

У вірші “Сива ластівка Б.Олійник задушевно звертається до матері:

Там, де ти колись ішла.

Тиха стежка зацвіла

Вечоровою матіолою,

Дивом-казкою світанковою...

Дивом-казкою... — і тріпоче щось в душі, і перед нами постає Мати в найвищому розумінні — це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.

У своїй поезії “Лебеді материнства“ В.Симоненко оспівує матір і Батьківщину. Батьківщина і Мати — вічні.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати,

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

У відданості Батьківщині — синівське щастя і сила, і честь.

М.Сингаївський у своїй поезії “Мати“ наголошує:

Від матері — слово, і пісня, і хліб.

Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.

Все від матері — мужність і перший політ,

і як мати для всіх — Батьківщина моя. Велика, щира синівська любов до матері священна.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.