Шкільний твір - Есе з української літератури

«Енеїда» І. П. Котляревського — енциклопедія українознавства

Кінець вісімнадцятого століття… Важкі часи настали в Україні по скасуванні Січі. Часи неволі. І саме в цей час І.Котляревський написав «Енеїду». Ні грецькі імена героїв поеми, ні те, що Січ названа Троєю, не ввело читачів в оману — всі розуміли, про що і про кого йдеться. І. Котляревський переніс події в національне оточення і зробив зі своєї поеми енциклопедію життя народу України XVII-XVIII століть.,] Всі дійові особи — від богів до троянців — одягнені в український одяг. Одяг богів відрізняється багатством. Коли Венера іде до Зевса, вона «взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий». Не гірш і сама Дідона, яка «взяла кораблик бархатовий», наділа «спідницю і корсет шовковий», взула «червоні чобітки», не забула запаску й навіть «з вибійки платок». На цих прикладах показаний одяг жінок козацької старшини. Молоді дівчата до одягу додають намисто, стьожки… Еней з троянцями одягнуті в «штани і пару чобіток…», кожухи, свитки, сорочки й каптан.

А як герої Котляревського п’ють і їдять!

В поемі названо більше ста страв і напоїв, які вживали мешканці України.

З «Енеїди» також дізнаємося про деякі звичаї та обряди. Так, ідучи в гостину, люди підносили господарям хліб і сіль. При зустрічі герої, навіть незнайомим, «віддають поклон». Еней влаштовує обряд поминання свого батька Анхіза. Трохи сказано й про один момент весільного обряду: у Латина все було приготовлено до прийому сватів — рушники і «всяка всячина», що «на сватання давали».

Мандруючи разом з троянцями, ми бачимо, що вони вміють хвацько «садити третяка», гайдука. Вони знають багато пісень:

Про Сагайдачного співали,

Либонь співали й про Січ.

Для розваги грали в міска, у памфеля, в візка,.. На святах можна почути українську музику: «грають в кобзи сліпці, бандура бринчить, грає сопілка, санжарівки».

Не випало з поля зору Котляревського і образотворче містецтво. Царю Латину привезли:

Роботи первійших майстрів.

Царя Гороха пановання,

Партрети всіх богатирів…

Також описується інтер’єр української хати: світлиці, сіни, двір, піч.

Національний колорит посилюють імена героїв та географічні назви. Українські імена змішуються з античними; деякі з них «українізуються»: Еней — Енеєчка; Анхизович, Анхизеню; Лавінія — Лавіса, Лавісонька. Поряд з назвами місцевостей і поселень стародавніх Греції та Риму згадуються й українські.

Отже, для сучасного читача «Енеїда» може стати добрим посібником з народознавства. Автор і хотів, щоб нащадок, читаючи твір, пройнявся тим духом, яким живилися троянці.