„Мій друже, я Красу люблю... Як рідну Україну) (М. Вороний) - твір з української літератури

Шкільний твір
МИКОЛА ВОРОНИЙ

„Мій друже, я Красу люблю... Як рідну Україну) (М. Вороний) - твір з української літератури

Іноді мені здається, що українська нація — це нація поетів. Кожен вважає себе генієм і намагається будь-що донести своє творіння до широкого загалу, знайти свого читача. Та більшість із них так і залишаються невідомими чи маловідомими.

Микола Вороний прийшов у літературу із бажанням змінити життя, піднести Красу, повести людей за нею. У вірші „Краса!” поет зізнається, що життя — це коротка мить, але в ній він ловить „щастя одробини”. Він шукає в кожній хвилині Красу, яка, немов „натхненна чарівниця”, „відкриває небеса, вершить найбільші чудеса”.

Невеличкий вірш Миколи Вороного „Краса!” несе в собі безліч позитивних емоцій, налаштовує на роздуми про життя і його сенс.

Усі люди мріють бути щасливими і страждають, коли життя складається не так, як мріялось. Микола Вороний пропонує нам міряти наше життя не десятиліттями, роками, місяцями чи навіть днями. Він говорить про короткі миті між минулим і майбутнім, із яких і складається життя. Ось такі миті можна наповнити Красою, яка розлита навколо нас. І тоді життя справді може бути щасливим.

Микола Вороний так натхненно висловлює свої думки, так щиро сповідується читачеві у своїх почуттях, що, здається, йому важко знайти порівняння своїй любові до Краси. І раптом поет віднаходить те єдине, що стає врівень з Красою, — Україна.

Літературні критики часто закидали Миколі Вороному, що його твори мають песимістичний характер. З цим важко сперечатися, адже настрій поета залежав від обставин і суспільного, і особистого життя.

Кінець XIX — початок XX століття — це період бурхливих подій, зрушень, нестабільності життя суспільства. До громадянських тривог додалися невдачі особистого життя: розлучення з дружиною, неможливість спілкування з сином, невпевненість у завтрашньому дні. Все це призвело до песимістичного настрою поета і навіть до спроб накласти на себе руки. За таких життєвих умов з'явилися ліричні щоденники Вороного „За брамою раю”, „Разок намиста”, які багато в чому нагадують збірку Івана Франка „Зів'яле листя”. Микола Вороний власний біль перетворює на вселенську скорботу. Але в цих стражданнях присутня Краса, а мотиви якоїсь душевної кволості перебиваються оптимістичними рядками:

Кров кипить... Ставай на прю!

Хто відважний! Хто завзятий?

Згинь же, вороже проклятий!

Я бажанням жить горю!

(„Разок намиста”)

Микола Вороний, пояснюючи і собі, й іншим мінорну тональність деяких віршів, писав: „І хоч песимізм і елементи занепадництва займали в моїй творчості досить поважне місце, але головною базою її все-таки був оптимізм, бадьорий світогляд”. Свідченням цього є багато творів Вороного. У вірші „Мавзолей” поет зізнається, що його душа, „мов з кришталю мавзолей”, у якому зберігається весь скарб поета: мрії, звуки, фарби, ідеї.

Богині дар,

Горить там жар,

Не згаса...

А ймення їй —

Богині тій —

Краса.

У цьому мавзолеї „з небуття встає життя”, „лине спів і світ огнів”. Ніхто не має права ступити в цей храм. Лише сам поет входить до нього і там править службу Красі життя. Попри всі нещастя поет зберігає віру. Вірш „Віра жива” — це лірична сповідь митця, якому „в дні легкодухості, в дні безнадійності, в чорні хвилини нудьги і безмрійності” хтось шепоче слова: „Віра жива!” Він вірить, що „злий час мине”, до нього повернеться щастя і любов, адже він молодий, опромінений Божим даром, а тому має сяяти, „ніби прапор на сонці розвинений”.

Складна, сповнена суперечностей натура Миколи Вороного не дає спокою і самому поету. У вірші „Що зі мною таке...” він намагається віднайти в собі відповіді на питання, які бентежать його душу. Він відчуває, що в його серці ховається якась таїна, „якийсь скарб дорогий”. Перед внутрішнім зором ліричного героя проноситься рій легких образів, які „виринають, зникають, заледве мигтять, буцім крилами ті херувими тремтять...” Це породжує у зболілій душі „світлі надії, якісь передчуття” і сподівання на кращі зміни.

Творчість Миколи Вороного припала на складні роки бур, змін, перетворень. Поет не стояв на роздоріжжі. Він брав активну участь у величних подіях і з властивою йому наполегливістю намагався зробити життя кращим, наповнював його Красою.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.