Шкільний твір
Олена Теліга

Вірш Олени Теліги “Сучасникам“ як моральний заповіт поетеси - твір з української літератури

    Не лічу слів. Даю без міри ніжність.

    А може, в цьому й є моя сміливість:

     Палити серце в хуртовині сніжній,

    Купати душу у холодній зливі.

 Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги “Сучасникам“. Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому авторка розповідає про себе? Чи може, це - її своєрідний звіт перед нами, перед суспільством? Як на мене, то вірш цей можна ще порівняти з ліричною піснею душі...

 Але, якщо навіть погодитися з усіма цими припущеннями, не можна не помітити найважливішого: на ньому стоїть адреса - “Сучасникам“. А це значить, що слова вірша звернені до кожної людини, що була сучасником поетки, і до сьогоднішніх сучасників, наших з вами. І тоді приходить розуміння, що у рядках цієї поезії зашифрований заповіт людини, яка знесла на абсолютно добровільну Голгофу неймовірний тягар національної долі - підкреслений український патріотизм і утримала його. Як на початку XX століття - Леся Українка...

     Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

    Та там, де треба, - я тверда й сувора.

    О краю мій, моїх ясних привітів

    Не діставав від мене жодний ворог.

 У цьому зізнанні - величний і водночас важкий життєвий шлях дочки України, яка, поєднавши сталь і ніжність у серці й поезії, окреслила перед сучасниками, минулими, сьогоднішніми і майбутніми, поняття щирого, а не плакатного патріотизму. Я часто поруч з її ім'ям читаю слово “самопожертва“. Думаю, сама вона мало замислювалася над таким символом її життя. Найважливішим для Олени Теліги було прагнення донести і показати співвітчизникам істинну любов до Батьківщини, пробудити і їх серцях такі ж почуття, наповнити їх серця бажанням присвятити своє життя Україні.

 Тому вірш “Сучасникам“ є моральним заповітом кожному українцю.