Всі публікації щодо:
Кочерга Іван

Шкільний твір - Есе з української літератури

«І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила!» (Драма І. Кочерги «Свіччине весілля»)

Земле моя! Довгий і тяжкий шлях судився тобі, щоб зберегти вогник волі, правди, незалежності. Український трудящий народ ніколи не терпів знущань над собою, сміливо піднімався на справедливу боротьбу з гнобителями в ім’я утвердження волі і правдивості.

Темний і пригнічений давній Київ. Кінець XV — початок XVI СТОЛІТТІ. Людям заборонено користуватися СВІТЛОМ, однак кияни не примирилися з неволею. П’єса 1. Кочерги «Свіччине весілля» розповідає про боротьбу трудити х Києва за правду, за волю, за світло проти влади литовських князів.

Ремісники обурені утисками литовського панства, а їх ватажок Іван Свічка рішуче заявляє:

…Життя не пошкодую,

А привілеї наші поверну!

Герой повертається з грамотою на Поділ, відразу віддає її ремісникам, щоб «розсіяли нарешті сум нічний». Він закликає боронити свої права «грудьми і мечем». Ллє скоро люди переконалися, що миром не добитися справедливості. Іван Свічка очолює боротьбу з поневолювачами. Люди рушають за ним на бій з ненависними ворогами, бо вірять йому, шанують його світлий розум. Навіть пани, недруги Свічки, змушені визнати його силу, красу, розум; він зворушує мужністю і непохитністю. Самозакоханий Ольшанський, побачивши Івана, з заздрістю процідив:

… Не дивно, що вона

Князівської любові не схотіла.

Герой свято вірить, що в майбутньому трудящі звільняться від експлуатації і стануть незалежними:

… Для вільного народу

Колись зоря займеться світова.

Він впевнений, що мир і благополуччя самі не прийдуть. Ця впевненість не залишає його і в критичну хвилину, коли воєвода засудив його на смертну кару.

Сміливий, мужній, непримиренний до насильства зброяр викликає симпатії ще й тим, що це ввічлива і благородна людина, яка ставиться з пошаною до інших* трударів. Це розумна, духовно багата людина, яка вірить у світле майбутнє своєї держави.

Моя Україна засвітила мирну свічку волі і незалежності.

Хай же світить цей вогник волі нам і нашим нащадкам вічно! А нам треба жити й працювати, щоб цей вогник горів яскравим незгасним полум’ям.