Символіка жовтого кольору в романі В. Барки “Жовтий князь“ - твір з української літератури

Шкільний твір
Василь Барка

Символіка жовтого кольору в романі В. Барки “Жовтий князь“ - твір з української літератури

 Роман В. Барки “Жовтий князь“ є одним із найяскравіших описів українського голодомору 1932-1933 років. Ключем до розуміння авторської концепції твору _ й одним із його провідних символів стає жовтий колір, що зустрічається уже в назві роману. Він входить в оповідь твору в характеристиці одного із фанатичних і бездушних служників нового режиму, Григорія Отроходіна, який називається рудим. Згадка, що він носить зелений френч, “як у вождя“, відсилає читача до голови пануючої владної вертикалі. Жовтий стає символом антигуманно! влади, що знищує людей, яка через біблійні згадки асоціюється із абсолютним злом, диявольською силою. Тому усе, з нею пов'язане, набуває жовтого кольору. Це і стіни державних установ, і сірчасто-жовті двері райкомівської будівлі. Притаманно, що Отроходін згодом, як і йому подібні інші прибічники влади, “чортова сила“, “татарва“, втрачає ім'я і називається просто “рудець“, “рудий“, “золотозубий“. Таким чином, із втратою людської сутності, на перший план у зображенні знівельованої особистості висувається кольорова характеристика як ознака причетності до нової, “чортової“ влади.

 Назву “Жовтий князь“ можна трактувати неоднозначно: це і уособлення бездушної нової влади на чолі зі Й. Сталіним, “Антихристом“, і символ голоду, що панує на вулицях агонізуючого села. Панування “жовтого князя“ призводить до суцільного змертвіння, “руїни“. У романі жовтий - це символ смерті, нищення як навколишнього світу, так і людини: жовтими є й сухі бур'яни та трава на тихих вулицях напівмертвого села, і мертві тіла людей, що загинули від голоду.

 Отже, жовтий колір у романі використовується переважно на позначення нелюдської сили, що призводить до змертвіння та занепаду. Усе, до чого вона доторкається, теж жовтіє, мов від подиху пекельного вогню.

 Але водночас жовтий постає і як колір життєдайного сонця, колосся, хліба. Це символ життя і оновлення, надія на яке не вмирає. Адже лишається жити найменший з родини Катранників - Андрійко, - який несе з собою таємницю золотої чаші, найбільшої коштовності селян. Треба зазначити, що негативне навантаження золотого, або жовтого, кольору у випадку з чашею знімається. Вона стає символом світла, що всупереч усім утискам, переборює темряву й морок. У протистоянні двох вічних цінностей - добра і зла - неможливий абсолютний переможець, і хоча царство жовтого князя все поширюється, світло не зникає остаточно.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.