Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Барка Василь
Шкільний твір - Есе з української літератури
Символіка жовтого кольору в романі В. Барки «Жовтий князь»
Роман В. Барки «Жовтий князь» є одним із найяскравіших описів українського голодомору 1932-1933 років. Ключем до розуміння авторської концепції твору й одним із його провідних символів стає жовтий колір, що зустрічається уже в назві роману. Він входить в оповідь твору в характеристиці одного із фанатичних і бездушних служників нового режиму, Григорія Отроходіна, який називається рудим. Згадка, що він носить зелений френч, «як у вождя», відсилає читача до голови пануючої владної вертикалі. Жовтий стає символом антигуманно! влади, що знищує людей, яка через біблійні згадки асоціюється із абсолютним злом, диявольською силою. Тому усе, з нею пов’язане, набуває жовтого кольору. Це і стіни державних установ, і сірчасто-жовті двері райкомівської будівлі. Притаманно, що Отроходін згодом, як і йому подібні інші прибічники влади, «чортова сила», «татарва», втрачає ім’я і називається просто «рудець», «рудий», «золотозубий». Таким чином, із втратою людської сутності, на перший план у зображенні знівельованої особистості висувається кольорова характеристика як ознака причетності до нової, «чортової» влади.
Назву «Жовтий князь» можна трактувати неоднозначно: це і уособлення бездушної нової влади на чолі зі Й. Сталіним, «Антихристом», і символ голоду, що панує на вулицях агонізуючого села. Панування «жовтого князя» призводить до суцільного змертвіння, «руїни». У романі жовтий - це символ смерті, нищення як навколишнього світу, так і людини: жовтими є й сухі бур’яни та трава на тихих вулицях напівмертвого села, і мертві тіла людей, що загинули від голоду.
Отже, жовтий колір у романі використовується переважно на позначення нелюдської сили, що призводить до змертвіння та занепаду. Усе, до чого вона доторкається, теж жовтіє, мов від подиху пекельного вогню.
Але водночас жовтий постає і як колір життєдайного сонця, колосся, хліба. Це символ життя і оновлення, надія на яке не вмирає. Адже лишається жити найменший з родини Катранників - Андрійко, - який несе з собою таємницю золотої чаші, найбільшої коштовності селян. Треба зазначити, що негативне навантаження золотого, або жовтого, кольору у випадку з чашею знімається. Вона стає символом світла, що всупереч усім утискам, переборює темряву й морок. У протистоянні двох вічних цінностей - добра і зла - неможливий абсолютний переможець, і хоча царство жовтого князя все поширюється, світло не зникає остаточно.
