Шкільний твір

Висока духовність поезій Станіслава Чернілевського

Кожна людина є частиною великого роду. З ним нерозривно пов'язані її життя і доля. Красу родинних почуттів описав у своїх поезіях С. Чернілевський. У вірші «Теплота родинного інтиму» показано сердечно-щирі, задушевні стосунки сина і матері. Ніби жива постає перед читачами дбайлива, ласкава і Турботлива жінка, для якої найголовнішим є щастя її дітей. Мати має особливий дар — відчувати власну дитину:


...Мати не пита, чому не сплю.

Вже, однак, зникає гіркотина,

Не катує серце печія.


Спогади із дитинства пробуджують найщиріші, найчистіші почуття, тому і світлішає у ліричного героя душа перед початком нового дня.

У поезії «Забула внучка в баби черевички» поет передав біль розлуки, від неї віє смутком, прощанням. Мені жаль бабусі, яка залишилася сама у спорожнілій хаті. Внуки роз'їхалися-розлетілися, а вона «стояла на порозі, хустинкою торкаючись до сліз». Осінь в природі принесла бабусі розлуку, душевний біль і самотність:


І осінь їй тихенько опустила

Горіховий листок перед вікном.