Шкільний твір - Есе з української літератури

Образ української Мадонни в поезії Л. Кисельова «Катерина»

Поезія Леоніда Кисельова «Катерина» вражає двома яскравими і значимими планами: історією України та постаттю національної Мадонни - Шевченкової Катерини. Ці два плани, дві теми, настільки органічно злиті, що становлять єдине ціле, наповнене глибоким символом поетове відкриття:

Доки буде жити Україна

В теплім хлібі, в барвних снах дітей, -

Йтиме білим полем Катерина

З немовлям, притнутим до грудей.

Цей образ Мадонни - Катерини піднявся над роками української історії, в якій «Вилами розхитували трони, // Руйнували все старе до тла» і яка пеститься «В теплім хлібі, в барвних снах дітей». Вся горда історія України закарбувалася на серці національної Мадонни, «освятивши невимовним болем // Все прийдешнє, кожну нашу мить». З цим болем і величчю йде Катерина, «тим шляхом, що наші кревні йшли». Ми знаємо, шо цей шлях має і чорні години занепаду, і світлі злети, і политі кров’ю роки. Та Катерина, за поетом, йде «білим полем», і, «мов велике коло, // біле небо навздогін летить». Думається, що епітет «біле» (поле, небо) підкреслює винятковість місії Мадонни:

Тільки би вона донесла сина

До свого народу, до людей.

Її син - це нащадок українського роду, його майбутнє. У ньому - майбутня історія прекрасної волелюбної країни, тому

Про дівочу цноту, про калину

Не співай, поете, не квили…

І от перед нами постає вже не знеславлена «Шевченкова Мадонна», а «біла Катерина» в ореолі своєї святості, бо через українських Мадонн продовжується життя нації. Ось чому для Л. Кисельова так важливо застерегти суспільство:

Тільки би Шевченкова Мадонна

В сніжне небуття не полягла!