Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Шкільний твір

ІВАН КОЧЕРГА
Моральні цінності, ідеали наших предків (за драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий»)

Сьогоднішня незалежна Українська держава постала не на голому місці. Довгий і тернистий шлях пройшов наш народ, поки скинув кайдани ненависного поневолення. А провідною зорею на цьому шляху сяяла йому горда Київська Русь — творіння Володимира та Ярослава. Пам'ять про неї переконувала наших предків у тому, що їхні зусилля не пропадуть даремно, що ми, українці, здатні самі бути господарями у своїй хаті, а всім зайдам — зась!
Плекання державницької традиції стало головним завданням усіх свідомих українців. Серед них — ім'я І. А. Кочерги, творчість якого не давала згаснути вогнику цієї традиції в часи сталінського мороку, а після закінчення  Другої світової війни заграла їй осанну прекрасною драматичною поемою «Ярослав Мудрий».
На перший погляд, навіть трохи дивно, що тоді могла з'явитися п'єса, в якій прославляється київський князь, де підкреслено, що саме на берегах Дніпра-Славути утвердилася могутня держава, де будуються церковні храми, а серед них — Софія, де повноправними героями — учені монахи зі Святим
письмом на руках.
Однак не слід дивуватися. Мобілізуючи на боротьбу з фашизмом усі можливі ресурси людського духу, Сталін був згідний заплющити очі навіть на те, що патріотизм, освячений віками, — сила, могутніша за радянський
пафос.
Усі нитки дійства у п'єсі ведуть до її центральної постаті. Ярослав — мудрий державобудівник. Цьому завданню він підпорядкував свої думи і вчинки. Особливо наочно шкала цінностей князя виявляється в ситуаціях вибору.
Коли постає дилема: послати Єлизавету разом з Гарольдом до Норвегії чи лишити молодят біля себе, — Ярослав довго зважує. І приходить до висновку: такий сильний варяг, як Гарольд, у Києві буде опорою іншим варягам, а це — загроза державі, бо варяги хочуть «знов ісландську сестру на тиху Русь, як древле, опустить». Тому князь прощається з улюбленою донькою, котра невдовзі помре на чужині від туги за рідним краєм.
Навіть дружину Інгігерду, яка виявляється замішаною у варязьких інтригах, князь готовий відправити до монастиря. Не щадить він тих, хто не виправдав довіри. Тому позбавляє влади у Новгороді Інгігердиного свояка Ульфа, який загубив рать і слави не здобув.
«Русь понад усе!» — любив казати князь. Ця його твердість у відстоюванні головної моральної цінності (адже коли не буде держави — тоді похитнуться й усі інші ідеали) — захоплює героїв п'єси, передається їм. Найкраще це проілюструвати ситуацією вибору.
Чернець Микита, син новгородськогсГпосадника Костянтина, несправедливо (бувало й таке) покараного Ярославом, прибув до Києва, щоби по-мститися князеві за батька. Однак він бачить, яким потрібним і незамінним для Русі є Ярослав — і змінює своє рішення. Микита не піддається провокаційним намовам новгородських мужів Ратибора й Давида, йде в княжу дружину і гине за державу.
За неї ж віддає життя під ножем ворога Милуша, а її коханий Журейко скаче в степи, аби розширювати на південь кордони держави.
Вічно журитиметься Журейко за милою. Кохання і вірність — неминущі цінності, возвеличені у п'єсі. Героїчний Гаральд з мечем у руці обходив далекі країни, щоб славою здобути право на руку Ярославової доньки. Але не золота й дарів хоче Єлизавета собі як шлюбний подарунок — поетичне слово, лиш рожу чи тюльпан з могили співця Іоанна. Ось де справжні цінності — поетичне слово, натхненна Богом мудрість — Софія!
Ярослав не шкодує задля Псалтиря — книги — ста золотих гривень. А за них можна було купити ціле село. Він збирає бібліотеку, яка, на жаль, згодом згорить у пожарищі монгольської навали, і для цього утримує при собі монахів-переписувачів. Один із них, Сильвестр, постійно допомагає князеві порадами. І сам правитель ніколи не забуває про Бога. Так зливаються ідеали державний і християнський. Своєю могутністю Київська Русь завдячує великою мірою Христовій вірі. Тому завершити хочеться словами, в яких Ярослав наче підсумовує моральні цінності та ідеали наших предків:
 
... В моїх руках вся Руська держава
Знов зібрана, єдина і міцна.
Вона стоїть, немов свята стіна,
Як захист всіх народів християнських,
І всіх скарбів ученій вікових...

загрузка...