Моральні цінності, ідеали наших предків (за драмою І. Кочерги „Ярослав Мудрий”) - твір з української літератури

Шкільний твір
ІВАН КОЧЕРГА

Моральні цінності, ідеали наших предків (за драмою І. Кочерги „Ярослав Мудрий”) - твір з української літератури

Сьогоднішня незалежна Українська держава постала не на голому місці. Довгий і тернистий шлях пройшов наш народ, поки скинув кайдани ненависного поневолення. А провідною зорею на цьому шляху сяяла йому горда Київська Русь — творіння Володимира та Ярослава. Пам'ять про неї переконувала наших предків у тому, що їхні зусилля не пропадуть даремно, що ми, українці, здатні самі бути господарями у своїй хаті, а всім зайдам — зась!

Плекання державницької традиції стало головним завданням усіх свідомих українців. Серед них — ім'я І. А. Кочерги, творчість якого не давала згаснути вогнику цієї традиції в часи сталінського мороку, а після закінчення Другої світової війни заграла їй осанну прекрасною драматичною поемою „Ярослав Мудрий”.

На перший погляд, навіть трохи дивно, що тоді могла з'явитися п'єса, в якій прославляється київський князь, де підкреслено, що саме на берегах Дніпра-Славути утвердилася могутня держава, де будуються церковні храми, а серед них — Софія, де повноправними героями — учені монахи зі Святим

письмом на руках.

Однак не слід дивуватися. Мобілізуючи на боротьбу з фашизмом усі можливі ресурси людського духу, Сталін був згідний заплющити очі навіть на те, що патріотизм, освячений віками, — сила, могутніша за радянський

пафос.

Усі нитки дійства у п'єсі ведуть до її центральної постаті. Ярослав — мудрий державобудівник. Цьому завданню він підпорядкував свої думи і вчинки. Особливо наочно шкала цінностей князя виявляється в ситуаціях вибору.

Коли постає дилема: послати Єлизавету разом з Гарольдом до Норвегії чи лишити молодят біля себе, — Ярослав довго зважує. І приходить до висновку: такий сильний варяг, як Гарольд, у Києві буде опорою іншим варягам, а це — загроза державі, бо варяги хочуть „знов ісландську сестру на тиху Русь, як древле, опустить”. Тому князь прощається з улюбленою донькою, котра невдовзі помре на чужині від туги за рідним краєм.

Навіть дружину Інгігерду, яка виявляється замішаною у варязьких інтригах, князь готовий відправити до монастиря. Не щадить він тих, хто не виправдав довіри. Тому позбавляє влади у Новгороді Інгігердиного свояка Ульфа, який загубив рать і слави не здобув.

„Русь понад усе!” — любив казати князь. Ця його твердість у відстоюванні головної моральної цінності (адже коли не буде держави — тоді похитнуться й усі інші ідеали) — захоплює героїв п'єси, передається їм. Найкраще це проілюструвати ситуацією вибору.

Чернець Микита, син новгородськогсГпосадника Костянтина, несправедливо (бувало й таке) покараного Ярославом, прибув до Києва, щоби по-мститися князеві за батька. Однак він бачить, яким потрібним і незамінним для Русі є Ярослав — і змінює своє рішення. Микита не піддається провокаційним намовам новгородських мужів Ратибора й Давида, йде в княжу дружину і гине за державу.

За неї ж віддає життя під ножем ворога Милуша, а її коханий Журейко скаче в степи, аби розширювати на південь кордони держави.

Вічно журитиметься Журейко за милою. Кохання і вірність — неминущі цінності, возвеличені у п'єсі. Героїчний Гаральд з мечем у руці обходив далекі країни, щоб славою здобути право на руку Ярославової доньки. Але не золота й дарів хоче Єлизавета собі як шлюбний подарунок — поетичне слово, лиш рожу чи тюльпан з могили співця Іоанна. Ось де справжні цінності — поетичне слово, натхненна Богом мудрість — Софія!

Ярослав не шкодує задля Псалтиря — книги — ста золотих гривень. А за них можна було купити ціле село. Він збирає бібліотеку, яка, на жаль, згодом згорить у пожарищі монгольської навали, і для цього утримує при собі монахів-переписувачів. Один із них, Сильвестр, постійно допомагає князеві порадами. І сам правитель ніколи не забуває про Бога. Так зливаються ідеали державний і християнський. Своєю могутністю Київська Русь завдячує великою мірою Христовій вірі. Тому завершити хочеться словами, в яких Ярослав наче підсумовує моральні цінності та ідеали наших предків:

... В моїх руках вся Руська держава

Знов зібрана, єдина і міцна.

Вона стоїть, немов свята стіна,

Як захист всіх народів християнських,

І всіх скарбів ученій вікових...



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.